Проект auera mediocritas_Гліб Франко (Хмельницький) та Олександр Максимов (Дрогобич)

“Золота середина” або ж auera mediocritas вираховується, відштовхуючись від крайніх точок. Але що, якщо ці крайні точки розташовані аж надто далеко одна від одної? Чи просте середнє арифметичне є “золотою серединою” або ж “компромісом”, чи вже ні?

Навколо цих питань сконцентровані та об’єднані в цій виставці роботи двох художників – Гліба Франка (Хмельницький) та Олександра Максимова (Дрогобич). Сам виставковий проект складається з абстрактної графіки та відео документації перфомансу і ленд-арту. Свою серію графічних робіт Гліб створював під час подорожі Карпатами, протягом якої у процес втручались природні фактори. У перфоманасах Олександра Максимова природа, так само, є не лише середовищем перебування для мистецького акту, але і його повноцінним співавтором.

У роботах, замислених як самостійні проекти та об’єднаних цією кураторською концепцією, фігурує ще один спільний компонент – лінія. Але ця лінія “досягається” різними методами та за використання різних акцентів. Гліб фокусує увагу на антиподах (крайніх точках), а Олександр – на лінії зв’язку цих крайніх точок як інструменті синтезу.

Якщо словесно поєднати два методи, використавши конфігурацію “синтез антиподів”, це виведе нас на те спільне, що, по суті, і є головним об’єктом дослідження/пошуку обидвох митців. Це – золота середина – правило, яке в одній зі своїх од вперше артикулює Горацій, як auera mediocritas, а після нього – ще мільйони людей, що жили, живуть і будуть жити після нас. Принцип золотої середини видається найоптимальнішим рішенням, яке може бути застосоване до будь-якої сфери життя. Але чи існує об’єктивний критерій визначення “золотої середини”, яка б виглядала універсальною для всіх, чи це завжди лише суб’єктивність?

Текст:  Асортиментна кімната

25.10.2018

Івано-Франківськ

Промприлад

вул.Сахарова 23.

Posted in Now

“The Inexhaustible Transformer”

The world of a “The Inexhaustible Transformer” is ruled by constant transformation. Exotic birds become tailors’ mannequins before next changing into figures in a tacky panopticon and then into pensioners returning to school, held back eternally, doppelgangers fleeing from mirrors and elegant cyclists playing on wire spokes, madly preaching and predicting a new era of happiness for mankind-salvation by bicycle! An empty house full of forgotten rooms turns into a tailor’s workshop, and then a market stall, a school, a parade, and finally a walled-up room. All this takes place in an empty space where the only objects are scissors and bicycle bells.
In this space, only a few words will be heard – written by Bruno Schulz.

Script: Wieslaw Holdys, Oleksander Maksymov, Anna Lenczewska, Jan Mancewicz
Direction: Oleksander Maksymov
Setting of music: Michal Braszak

Peformers: Oleksander Maksymov, Marianna Maksymova, Ihor Stahniv

Premiere: June 2018, Drohobych, Ukraine (VIII Bruno Schulz Festival)

Duration: 60 mins.

Photo: Ira Mutka

ex. пленэр: Удаленный доступ

«Дрогобич – в ньому я.»

  Я і місто.  Що я можу побачити в ньому, живучи тут тридцять шість років ? Все що, побачив уже є. Все чого не бачив, ще нема. Люди помічають на вулицях найменші деталі, заглядають у закутки та у міські підвали. Я ж дивлюсь на кожну вулицю трохи по-інакшому, не помічаю того, що бачив колись, натомість відкриваю  щось зовсім інше, таємне і дивне. Відкриваю самого себе, місто у собі, себе у місті.